25.04.2007 року в Київському міському Будинку природи  відбулася дитяча  прес-конференція з видатною людиною - Жан-Марком Леклерком. Він занесений у Книгу рекордів Гіннессу як найбагатомовніший  виконавець. В репертуарі  JoМo (Жан-Марк Леклерк) не менш ніж 22 пісні іноземними мовами.

 

Жан Леклерк у своєму житті багато подорожує. І нарешті, знайшовши час між своїми гастролями, JoМo завітав до Києва на міжнародне свято „Екологія спілкування”. Це унікальна людина, спілкуватися з якою можна годинами.

 

- Пане Леклерку,  чому ви обрали собі псевдонім „JoМo”?

- Справа в тому, що перші букви моїх імен «J» і «M» на французькій будуть звучати як «Жомо». А на есперанто - саме «Йомо». До того ж JoМo- це більш інтернаціональне ім’я. Та я дізнався, що в світі є ще  один JoМo. Отже, виходить, що я JoМo №2.

 

- Що спонукало Вас до вивчення такої великої кількості іноземних мов?

- Можливо, це пов’язано з тим, що я досліджував, звідки походить моя родина. Взагалі, в домі моєї бабусі розмовляли на 5- 6 мовах. Саме тому я такий говіркий.

 

- В якому віці Ви почали вивчати іноземні мови?

- З 6 років. В моєму домі було багато словників, і, коли я був маленький, я полюбляв читати алфавіти. Саме тоді я закохався в різні мови.

 

- JoМo, чи не виникали у Вас труднощі з вивченням мов, і що б Ви порекомендували людям, які прагнуть вивчати іноземні мови?

- Ні, проблем в мене майже не було. Головне, потрібно „бути жадібним” , коли це стосується мов.

 

- Чи насправді Ви володієте унікальною мовою?

- Так, окцитанською. Та на жаль, ця мова в найближчому майбутньому може зникнути.

 

- Ви вивчали мову глухо – німих людей?

- Так , я вивчав цю мову в США. Та, коли я спробував спілкуватися цією мовою у Франції, мене просто не зрозуміли.

 

- JoМo, ми знаємо, що у вас є родина. Як вона відноситься до Вашої постійної відсутності?

- Саме головне, що моя дружина і дочка мене розуміють і підтримують, тому й відносяться до цього з розумінням. І взагалі, я підрахував, що буваю вдома набагато більше годин (цілу добу), ніж інші люди.

 

- А як звати Вашу дочку і чому саме таке ім’я Ви обрали?

- Мою дочку звати Марта на честь її бабусі. Ми обрали це ім’я тому, що його легко вимовити як на польській, оскільки моя дружина – полячка, так і на французькій мовах.

 

- JoМo, чи коштували Ви страви української кухні?

- Взагалі-то, я – вегетаріанець. Та виявляється, що в українській кухні набагато більше овочевих страв, ніж у Франції.

 

- Чому Ви зацікавились Україною?

- Коли ми діти, ми всі мріємо. Хтось  мріє стати піратом на кораблі, хтось – космонавтом. А я мріяв бути козаком. Коли люди стають дорослими, вони можуть більше дізнатися про свою дитячу мрію. Отож, я почав читати книжки про ту країну, з якою пов’язана історія козацтва. Пізніше виявляється, що дитячі мрії збігаються з мріями дорослої людини. А почалося все з дитячої гри... Потрібно вірити у власні мрії, і тоді неможливе стає реальним.

 

На  думку Жан – Марка Леклерка, історія нашої країни є унікальною. Вражений красою України, він написав книгу з однойменною назвою, презентація якої відбулася  27.04.2007 року в

Українському центрі народної культури Музею ім. Івана Гончара.

 

 

P.S. „Хочемо також подякувати за співпрацю організаторам дитячої прес- конференції Володимиру Сороці та Євгенії Словачевській.”

 

Прес-центр Гімназії №167.

Мартисенко Юлія, Барановська Катерина.