|
Пост-РЕЛІЗ за матеріалами інтервью для Міжнародного медіа-руху «ЧИСТІ КАНАЛИ» ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ДЖИМА РАЙАНА Президента Вашингтонської Есперанто-Асоціації
|
|
Новина 1. Нащадок доньки київського князя Ярослава Мудрого Анни Ярославни та короля Франції Генріха І ДЖИМ РАЙАН (JIM RYAN) під впливом зустрічі з Русланою Лижичко приїхав в Україну. Питання 1. Навіщо американцю есперанто? |
|
Дитинство цієї незвичайної людини пройшло в звичайному американському місті Сан-Дієго (Каліфорнія), де і досі живе його старенька мати (яка, до речі, є його колегою – незважаючи на поважний вік, вона і досі працює журналісткою). Мандри. В юнацькому віці, скорившись вітру мандрів, Джим Райан вирушив до Японії, де провів 3 роки, викладаючи англійську мову, вивчаючи японську та айкідо (через 5 років він був неймовірно вражений, коли побачив свого тренера з айкідо в головній ролі одного з резонансних фільмів... Тепер ім’я Стівена Сігала відомо в усьому світі). Японія була першою ластівкою в його мандрах. Тепер, з України, Джим розпочинає четвертий десяток країн, які він відвідав. Робота. Повернувшись до США, Д.Райан переселився до Вашингтону, адже саме там можна було справдити дитячу мрію Джима – залучитися до серйозної громадської роботи, що допомагає людям якнайповніше реалізовувати себе, розповідати іншим про те позитивне та корисне, що роблять різноманітні громадські об’єднання. («Скільки себе пам’ятаю – завжди любив дивитися по телевізору новини, - з усмішкою пригадує він. – Інші діти бавляться іграшками, а мені неймовірно цікаво годинами сидіти і дивитися, що діється у світі… ») Згодом Д.Райан (журналіст за фахом) став спеціалістом з соціальних справ Американської Комісії з питань рівноправності у прийомі на роботу (U.S. Equal Employment Opportunity Commission - EEOC). …І до чого ж тут есперанто? – запитаєте ви. І не будете в цьому оригінальні. Багато хто задавав це питання успішному американцю. Дійсно, «навіщо есперанто, якщо весь світ розмовляє англійською?» Надамо слово Д.Райану: - Коли ті, хто не знає есперанто, намагаються переконати мене, що це марна справа, що ця мова просто не може ефективно працювати, бо є штучною, що надто мало людей в світі користується нею, щоб вона могла називатися міжнародною – я нагадую їм вислів одного з відомих американських есперантистів: «Всі ці розмови подібні до розмов навколо шикарного суперсучасного авто: можна скільки завгодно сперечатися про те, поїде воно чи не поїде і з якою швидкістю поїде, але дізнається про це лише той, хто ризикне сам сісти за кермо. Колись я це зробив – і досі жодного дня не пожалкував про це! Мені приємно відчувати себе рівним серед рівних. Мені приємно подорожувати світом і кожного разу, спілкуючись із незнайомими до того людьми, що розмовляють мовою есперанто, переконуватись у доброті та позитивності світу. Мені приємно, коли я бачу, як представники двох воюючих країн, розмовляючи цією нейтральною мовою, починають розуміти, що перед ними – така сама людина, як вони самі, і сприймають її трагедію як свою власну… Хіба це замало? А ментальне задоволення від логічності та творчого потенціалу самої мови?! Мене як людину, що працює зі словом, це не може не збуджувати!» Що запам’яталося найбільше. На прохання розповісти про подію з есперантського життя, що запам’яталася найбільше, Джим пригадує: - Це було на історичному Всесвітньому Есперанто-Конгресі в 1987 році, коли святкувалося 100-річчя есперанто. Тоді у Варшаві зібралося більш ніж 6 тисяч чоловік з усього світу. Ніколи не забуду, як під час екскурсії в концтабір Треблінка представники японської делегації, що проповідують Оомото (східна релігія, що має своїм девізом «Єдиний Бог, єдиний світ, єдина мова спілкування»), провели службу в пам’ять тих, хто був там закатований. Більш зворушливого ритуалу я, християнин, мабуть, не бачив в своєму житті… А ще назавжди залишилися в серці зустрічі з давніми друзями з різних країн в Білостоці (містечку, де народився засновник есперанто Людвік Заменгоф). Це відчуття, що, єднаючись з усім світом, доторкуєшся до самого початку великої справи об’єднання людства в єдину родину… Те урочисте піднесення дійсно було схоже на релігійне… Почалося ж все це в моєму житті зі звичайної підліткової впертості! Так, коли мені було 13 років, звідкись почув я нове слово – «есперанто» - та й прийшов до батька з питанням, що воно таке. Він розказав мені, що це – дурниця, на яку нема чого гаяти час, бо яка там міжнародна мова, що ніхто нею не спілкується тощо. Ну і я… як нормальна дитина, яка робить все навпаки, вирішив знайти більше інформації про цю «невдалу» мову… У книжці, яка потрапила мені до рук, була не тільки інформація щодо есперанто, але й підручничок (адже мова настільки проста, що її граматика уміщується всього в 16 простеньких правилах!). Тож за кілька днів я вже розмовляв на есперанто – спочатку зі стінами, зі своїм песиком, а згодом знайшлися і «живі» есперантисти – до речі, з’ясувалося, що один з найвідоміших американських есперантистів мешкає на сусідній вулиці! Коли ми вперше зустрілися, виявилося, що я вільно володію мовою… ЗМІ про цю зустріч: журналіст Ольга Зайцева Газета “Хрещатик” від 11.07.07 №106, Ольга Сімонович, Андрій Барков, програма Вiкна 22.00 від 11.07.07, СТБ “Министерство образования рекомендовало Эсперанто для изучения в школах Украины” . Довідки за телефонами: Міжнародний медіа-рух «ЧИСТІ КАНАЛИ» (044) 587 62 97, (097) 780 26 02 Володимир Сорока Всесвітня Есперанто-Асоціація у Києві (044) 223 12 55, (063) 849 31 93 Михайло Лінецький |
|
(зліва направо Михайло Лінецький, Володимир Сорока, Джим Райян) |